На перший погляд, важко оцінити справжню роль мікродобрив у процесі вирощування різноманітних сільськогосподарських культур. Однак кожен кваліфікований фахівець з агрономії та навіть досвідчений фермер не буде заперечувати той факт, що саме макродобрива на основі фосфору, азоту, калію та інших хімічних сполук є надважливими для нормального росту та розвитку різних садових і городніх культур, які вирощуються в Україні.

Однак чи будуть вони настільки ж ефективними, якщо паралельно з їх використанням в ґрунт не вносити цінні добрива на основі мікроелементів, базуючись на тому, які дефіцити наявні у вибраному вами типі ґрунту? У деяких випадках це так і є, коли земля сама по собі насичена цінними мікроелементами. Однак, якщо їхні обсяги недостатні, варто підживити ґрунт мікродобривами на основі міді, кобальту, молібдену, бору, марганцю, цинку та заліза.

Мікродобрива: визначення та основна роль у сільському господарстві

Що насправді являють собою ці види добрив? Це агропродукти, які в основі містять цінні мікроелементи, що необхідні для покращення виробництва різних видів сільськогосподарської продукції. Звичайно, потреба в цих мікроелементах у городніх та садових культур значно менша, ніж у добривах на основі калію, фосфору та азоту. Однак важливість їх своєчасного внесення у ґрунт не можна недооцінювати.

У кожного з цих видів добрив особлива функція, призначення, тому вони не можуть бути підмінені одне одним. Ви не отримаєте бажаного врожаю, якщо вирішите замінити мідь марганцем, або цинк бором. Актуальність використання різних видів мікродобрив також залежить і від типу ґрунту. Наприклад, у дернових ґрунтах найяскравіше проявляється дефіцит молібдену, а в торф’яних – міді, тому саме ці мікродобрива варто вносити в них першочергово.

Через занадто інтенсивне використання синтетичних хімічних компонентів у процесі вирощування сільськогосподарських культур процес посиленого вимивання з ґрунту корисних мікроелементів лише посилюється. Тому внесення мікродобрив стало необхідним не лише на ділянках із очевидним дефіцитом цих сполук, але й там, де вміст мікроелементів лишається помірним.

Чим же відрізняються мікродобрива від макродобрив, якщо у складі і тих, і інших є корисні складові? Різниця полягає в тому, що в макродобривах окремі компоненти часто перебувають у формі, яка важко засвоюється рослинами, що, в свою чергу, не можна сказати про мікродобрива.

Тому сучасні сільськогосподарські підприємства все частіше надають перевагу саме мікродобривам, тому що вони чудово засвоюються рослинами з ґрунту, і є максимально безпечними для здоров’я як людей, так і тварин.

Своєчасне внесення добрив на основі мікроелементів у ґрунт є запорукою правильного розвитку та росту різних культур. Однак використовувати їх бажано разом із основними видами цінних добрив для досягнення максимального ефекту.

Однак важливо пам’ятати про те, що шкідливим у процесі вирощування культур може бути як дефіцит мікроелементів, так і їхня надмірна кількість. Вона:

· негативно впливає на якість врожаю та його кількість;

· призводить до порушень нормальних фізіологічних процесів росту та розвитку рослин;

· спричиняє проблеми з вирощуванням плодових, кормових та злакових сільськогосподарських культур;

· провокує появу ризиків для здоров’я споживачів у випадку використання даної рослинної продукції.

Якщо ж ви зможете вчасно забезпечити насадження оптимальною концентрацією мікроелементів у добривах, то отримаєте:

· зміцнену кореневу систему рослин;

· посилений ріст та розвиток різних видів культур, незважаючи навіть на несприятливі погодні умови;

· підвищення врожайності з кожної ділянки приблизно на 30%;

· збільшення вмісту у овочах, фруктах та злаках білків, жирів, крохмалю та вітамінів;

· культури, стійкі до уражень бактеріями, грибками та паразитами.

Мікродобрива – це чудові поліпшувачі процесу обміну речовин у клітинах рослин. Вони також нормалізують різні біохімічні та фізіологічні процеси, які безпосередньо впливають на фотосинтез.

Саме тому застосовувати мікродобрива необхідно вкрай уважно – обов’язково дотримуйтеся рекомендацій від виробника, які вказані на упаковці, та не перевищуйте дозування. Інакше ви ризикуєте не лише перенаситити ґрунт тим чи іншим хімічним елементом, але й сприяєте перевищенню його концентрації у готовій до продажу сільськогосподарській продукції.

Якщо ж раніше ви не вносили у ґрунт мікродобрива, то саме настав час оцінити всі переваги їхнього використання.

Мікродобрива в Україні: форми та види

Ці види підживлень для ґрунту бувають як комплексними, так і одноелементними. Незважаючи на те, що саме перші містять всі необхідні для нормального розвитку рослин мікроелементи у простій для засвоєння формі, найбільшою популярністю серед фермерів користуються саме одноелементні добрива – також їх називають монопродуктами.

Чому вийшло саме так? Тому що такі види мікродобрив набагато простіше використовувати – з ними не виникає проблем із дозуванням. В слушний час ними легко поступово підживити ґрунт, вносячи у нього порцію добрив із вірною концентрацією.

Всі види мікродобрив за формою випуску діляться на 4 групи:

1. Солі неорганічних кислот.

Головна перевага використання цього виду мікродобрив – вигідна ціна. Однак варто не забувати про те, що саме вони погано розчиняються у воді та ґрунті, тому недостатньо засвоюються рослинами на всіх типах ґрунтів, окрім слабокислих і кислих.

Більше того, солі неорганічних кислот засолюють глибокі пласти ґрунту, забруднюють його побічними компонентами розпаду та провокують розвиток інтоксикації вирощуваних сільськогосподарських рослин.

Якщо між собою змішуються різні типи солей, то в результаті їхньої взаємодії утворюються сполуки, які не піддаються розчиненню і не доступні до засвоєння рослинами.

2. Солі гумінових кислот.

Ці високорозчинні мікродобрива можна застосовувати для підживлення ґрунту декілька разів за сезон. Однак вони використовуються нечасто у зв'язку з тим, що містять у складі незначну концентрацію джерела мікроелементів.

Користь від використання гуматів для підживлення ґрунту полягає в тому, що вони посилюють надходження у клітини рослин NPK-компонентів та покращують обмінні процеси в них. Більше того, вони захищають рослини від негативної дії важких металів та токсинів із ґрунту і допомагають активно розмножуватися ґрунтовому мікробіоту.

3. Комплексні пролонговані добрива.

Вони мають вигляд капсул, які повільно розчиняються у рідкому середовищі і в шарах ґрунту. Завдяки цьому всі корисні речовини надходять до рослин не одразу, а поступово, забезпечуючи їм ефективне й тривале підживлення. Мікродобрива пролонгованого типу особливо затребувані у ландшафтному дизайні та декоративному озелененні територій.

Труднощі їх використання пов'язані, у першу чергу, з втратами через вимивання з ґрунтових шарів, невизначеними термінами повного розчинення, а також із відмінностями у потребах різних культур у підживленні при сівозміні.

4. Хелатні матеріали.

У основі цього типу мікродобрив лежать природні та синтетичні органічні кислоти. Ці комплекси чудово розчиняються у воді та ґрунті, легко засвоюються рослинами, не мають токсичного накопичувального ефекту, тому поле їх застосування максимально широке.

Класифікація мікродобрив за елементом підживлення

Вони поділяються на:

· Борні.

Одним з найважливіших мікроелементів для росту та розвитку рослин є бор. Він бере участь у всіх обмінних процесах у рослинних клітинах, тому достатня його кількість у ґрунті є обов’язковою умовою протягом всього вегетаційного періоду. Це стосується як однорічних, так і багаторічних культур.

Більше того, бор створює захисний бар’єр від негативного впливу ультрафіолетових променів, сприяє запиленню рослин, стимулює процеси росту, захищає листя від скручування, надмірної пігментації та появи плямистості.

Особливо потребують внесення борних мікродобрив дерново-підзолисті та торф’яні ґрунти. Саме на них сіють коренеплоди, бобові, хрестоцвіті, плодово-ягідні культури та льон. Без використання такого виду підживлення неможливе отримання багатого врожаю.

Основними представниками цієї групи добрив є:

1. Борна кислота і бура – перша містить 40% активної речовини, друга – 11%. Використовують їх для попередньої обробки насіння перед посадкою і на початку літа, коли на рослинах з’являються перші листочки. Бура і борна кислота допомагають попередити появу парші на картоплі, бактеріозу на льоні, плямистості на плодових деревах. Вносити цей вид підживлення варто обережно – не слід перевищувати рекомендованої дози в 4 г на сотку.

2. Простий та подвійний борний суперфосфат. Його внесення є актуальним під час перекопування ґрунту перед початком сівби – добриво вносять у міжряддя. Найкращі результати борний суперфосфат має на ділянках із картоплею, а також на соняшникових плантаціях. Він сприяє покращенню смакових якостей бульбин, а також посилює ріст та плодоношення соняшника.

3. Селітра з бором. Цей вид мікродобрива є універсальним, тому його дозволено застосовувати для підживлення будь-яких видів сільськогосподарських культур. Використання їх найбільш доцільне на посівах озимої та ярової пшениці, а також ріпаку.

· Молібденові.

Цей мікроелемент також є важливим для росту та розвитку рослин. Він відповідає за надходження азоту у тканини рослин, а також за покращення процесів синтезу амінокарбонових кислот, білків та амідів. Молібден посилює стійкість рослин до високих і низьких температур. Якщо ж його концентрація у ґрунті недостатня, то в рослинах починають накопичуватися нітрати, погіршується процес обміну азоту, а також знижуються кількісні та якісні показники врожаю.

Варто використовувати молібденові мікродобрива на підзолистих та лісових ґрунтах, а також на чорноземах із нейтральною реакцією середовища. Саме в них молібден буде найкраще засвоюватися овочевими, бобовими та зерновими культурами. Використання такого виду підживлення на кислих ґрунтах є недоцільним, особливо якщо попередньо не проведене вапнування.

До молібденових добрив належать:

1. Простий та подвійний молібденовий суперфосфат, який під час посіву розсипають як в рядки, так і в міжряддя.

2. Порошок, який містить у складі 15-17% молібдену. Його можна використовувати для обробки насіння та бульб як в сухим, так і у вигляді водного розчину.

3. Молібденовокислий амоній, який містить більше 50% молібдену. Це чудовий варіант для позакореневого підживлення рослин.

4. Відходи електролампової промисловості з концентрацією активної речовини 13%. Особливо цінним це добриво є у промисловому землеробстві. Його використання на значних посівних площах дозволяє збільшити врожайність більше, ніж на 20%.

· Мідні.

Цей хімічний елемент є одним із головних компонентів, який відповідає за процес клітинного дихання рослин. Мідь сприяє інтенсивнішому накопиченню у тканинах жирів, білків, крохмалю та цукру, а також вітаміну С. Ця речовина бере участь у перерозподілі вуглеводів, фотосинтезі та азотовідновленні. Мідь є також необхідною для попередження ураження рослин хвороботворними бактеріями та грибками.

Особливо актуальним є застосування добрив на основі міді на заболочених ділянках та торф’яних низинах. Достатня концентрація міді у ґрунті дозволяє збільшити врожайність у 5-6 разів. Сприятливий вплив ця речовина має на соняшник, цукровий буряк та льон, а ось на капусту та картоплю такий вид добрива впливає негативно.

Популярними серед споживачів є такі типи мідного підживлення, як:

1. Мідний купорос. Ці кристали блакитного кольору містять у складі 25% активної речовини. За їх допомогою обробляють насіння перед посівом, а також здійснюють підживлення листків. Внесенням мідного купоросу у ґрунт не варто зловживати – використовувати його слід не більше, ніж 1 раз на 4 роки.

2. Мідний колчедан – це недогарки піритів. У цьому виді добрив міститься всього 0,6% міді.

· Марганцеві.

У чому полягає користь від використання марганцевих добрив? По-перше, цей хімічний елемент бере участь у фотосинтезі та інших процесах, які відбуваються у клітинах рослин. Без наявності марганцю в достатній кількості неможливе нормальне здійснення процесу дихання та білкового обміну. Також він посилює процес формування цукрів і накопичення хлорофілу, посилює утримання клітинами запасів води. Якщо ж в рослинах спостерігається недостатня кількість марганцю, то це призводить до погіршення їхнього розвитку, росту та плодоносіння.

Варто використовувати цей вид мікродобрив на торф’яних, чорноземних та піщаних ґрунтах у процесі засіву картоплі, буряку та кукурудзи.

На вітчизняному ринкові представлені різні види добрив на основі марганцю. Відмінність між ними полягає лише в концентрації цього хімічного елементу.

· Цинкові.

Даний хімічний елемент є важливим для підтримання фосфорного та білкового обміну в клітинах рослин. Він також відповідає за процес перебігу окислювально-відновних реакцій та формування ауксинів. Завдяки цинкові проходить синтез тіаміну та вітаміну С, рослини краще стають утримувати вологу всередині клітин, а їхні корені поглинають більшу кількість корисних речовин із ґрунту. Цинк – незамінний компонент для підживлення, він сприяє покращенню процесу дихання клітин, посилює стійкість сільськогосподарських культур до посухи.

Дефіцит цинку у ґрунті проявляється у вигляді зниження кількості хлорофілу, проблемах з обміном вуглеводів у рослинах, а також у зниженні концентрації сахарози та крохмалю.

Цинкові добрива купити варто для карбонатних ґрунтів, а також для підживлення цитрусових та плодових дерев, моркви, сої, квасолі та картоплі.

Основним представником цієї групи добрив є цинк сірчанокислий, який містить 24% цього хімічного елементу.

· Кобальтові.

Саме кобальт відповідає за підвищення стійкості рослин до сильної спеки та морозів, а також до різних захворювань. Він сприяє пришвидшенню процесу поглинання рослинами фосфору, калію та азоту з ґрунту, а також скорочує період вегетації та посилює цвітіння.

Якщо ж кобальту у ґрунті виявиться недостатньо, це, в першу чергу, відобразиться на якості заготовлених кормів для годування сільськогосподарських тварин. Це може призвести до сильного ослаблення їхньої імунної системи, а також до спалахів серед поголів’я різних небезпечних інфекційних хвороб.

Серед мікродобрив на основі кобальту вирізняються, перш за все, хлористий та сірчанокислий кобальт. З їхньою допомогою проводиться позакореневе підживлення культур, а також обробляються перед посівом чорноземні, лісові, дерново-підзолисті та карбонатні ґрунти.

· Залізні.

Саме завдяки наявності достатньої кількості цього елементу в тканинах рослин збільшується концентрація в них і інших корисних речовин. Залізо посилює процеси окислення у клітинах і сприяє покращенню синтезу хлорофілу.

Якщо ж кількість заліза у ґрунті є недостатньою, у рослин розвиваються різні дефекти. Спочатку молоде листя починає передчасно жовтіти, а потім поступово відмирають пагони. Подібна ситуація частіше розвивається на ґрунтах збагачених кальцієм. Найбільшу потребу в залізі мають різні види плодових дерев, а також помідори, картопля та малина.

Для того, щоб позбавитися дефіциту заліза, варто обприскувати ділянку водним розчином залізного купоросу. Залізо, яке входить до складу цього виду підживлення, максимально легко засвоюється різними видами рослин. Також це добриво ефективне в боротьбі з комахами-паразитами, які розмножуються під корою плодових дерев.

· Йодні.

Саме розчин кристалічного йоду дасть вам можливість вирішити проблеми з недостатнім ростом та розвитком сільськогосподарських рослин. Щоб максимально збагатити культури йодом, потрібно вдатися до їх позакореневого підживлення за допомогою розчину йодистого калію та інших мінеральних добрив, які містять у собі цей хімічний елемент.

У гірських регіонах потреба у використанні мікродобрив на основі йоду є набагато більшою, ніж у рівнинних місцевостях. Також додаткового внесення такого виду підживлення потребують кислі ґрунти, піски та супіски.

Варто зауважити, що ефективність використання йодних мікродобрив стає нижчою при проведенні вапнування ґрунтів або введення в них добрив на основі хору та нітратів. Ці речовини значно зменшують рухливість йоду і провокують розвиток йодної недостатності.

Мікродобрива купити на основі різних компонентів варто для систематичного підживлення ґрунту. Це сприяє пришвидшеному його відновленню, захисту від паразитів та різних сільськогосподарських шкідників. В результаті ви отримаєте максимальний врожай та високу якість готової рослинної продукції.

Важливі нюанси використання мікродобрив

Перше правило використання цих речовин, про яке варто пам’ятати – це необхідність враховувати реальну потребу вирощуваних вами культур в певному мікроелементі. Це потрібно робити на основі результатів дослідження їхньої концентрації в рухомій формі в ґрунті.

Тільки так ви зможете підібрати матеріали для підживлення ґрунту з максимально відповідним складом. Адже на вирощуванні і на якості готової сільськогосподарської діяльності яскраво позначається як нестача певного мікроелементу, так і його надмірна кількість.

Перед використанням будь-якого виду мікродобрива варто уважно ознайомитися з інструкцією, адже у кожного виробника концентрація активної речовини в засобі для підживлення може відрізнятися. В результаті це може вплинути на дозування препарату на конкретно вибраній вами ділянці.

Пам’ятайте про те, що різні типи ґрунтів потребують різної кількості добрива для підживлення. Якщо вони достатньою мірою забезпечені органікою, то у більшості випадків такі ділянки зовсім не потребують підживлення як мікро- так і макродобривами. Що стосується піщаних, вапняних та інших типів бідних ґрунтів, то частіше там спостерігається серйозний дефіцит таких мікроелементів, як цинк, молібден, бор, йод, ванадію і т. д.

Всі типи ґрунтів за рівнем насичення цінними мікроелементами діляться на 4 групи: з надлишком елементів, високозабезпечені, середньо- або малозабезпечені. І ось що важливо: внесення мікродобрив необхідне лише на малозабезпечених ґрунтах. Середньозабезпеченим грунтам достатньо спеціальної передпосівної обробки насіннєвого матеріалу та позакореневого підживлення. А ось для ґрунтів 1 та 2 групи використання мікродобрив категорично не рекомендується.

Що стосується способів внесення добрив, їхнього дозування, то фахівці радять дотримуватися наступних рекомендацій:

· борні добрива розводять у співвідношенні 1 г на 5-6 л води;

· молібденові – при перекопуванні вносять у розрахунку 200 г на 1 га площі, при позакореневому підживленні – від 100 до 200 г на 1 га, при обприскуванні – до 50 г на 1 га;

· мідні – раз на 5 років восени чи навесні (якщо мова йде про піритні недогарки), а також 1 г на 10 л води або 1 г на 1 м² мідного купоросу при позакореневому підживленні.

На даний момент спеціалісти з ведення сільського господарства вважають саме позакореневе підживлення мікродобривами найоптимальнішим варіантом для покращення основних характеристик ґрунтів. Пояснюють це вони тим, що добавки використовуються у незначних обсягах, тому не призводять до перенасичення посівних площ цінними мікроелементами та знижують загальні витрати добривної сировини.

На жаль, сучасна екологічна ситуація в світі є такою, що фермери рідко можуть обійтися взагалі без використання мікродобрив. Однак це не означає, що використовувати їх можна безконтрольно. Максимальне дотримання інструкцій від виробників та наших рекомендацій дозволить отримати максимальний врожай, не призвівши до погіршення стану ґрунту і води у вашій місцевості.