Кетоз у корів — це метаболічне порушення, за якого в крові накопичуються кетонові тіла через дефіцит доступної енергії та активне використання жирових запасів. Найвищий ризик припадає на початок лактації: потреба в енергії для виробництва молока різко зростає, а споживання корму після отелення відновлюється поступово. Корова входить у негативний енергетичний баланс, втрачає продуктивність і стає вразливішою до інших післяродових порушень.

Для господарства важлива як клінічна, так і субклінічна форма кетозу. За останньої виражених ознак ще немає, але рівень кетонових тіл уже підвищений, а продуктивність і відтворні показники погіршуються. Контроль новотільних корів дає змогу виявити проблему до помітного падіння надоїв.

У статті ми розкажемо про механізм розвитку кетозу, симптоми, діагностику, лікування та профілактику на рівні окремої тварини й стада.

Що таке кетоз у корови

Щоб зрозуміти, що таке кетоз у корів, потрібно врахувати енергетичний обмін після отелення. Для синтезу лактози в молоці організму потрібна велика кількість глюкози. Коли енергії з раціону недостатньо, жирові запаси стають джерелом енергії. У кров надходять неетерифіковані жирні кислоти, а печінка частково перетворює їх на кетони — β-гідроксибутират (BHB), ацетоацетат і ацетон.

Найчастіше проблема виникає в перші два тижні лактації. Особливо вразливі високопродуктивні молочні корови та тварини з надмірною вгодованістю. 

Вгодованість оцінюють за п’ятибальною шкалою BCS: 1 бал відповідає дуже худій корові, 5 — надмірно вгодованій. Показник 3,75 бала і вище на момент отелення пов’язаний із підвищеним ризиком гіперкетонемії.

Дефіцит глюкози, мобілізація жиру та навантаження на печінку формують основу негативного енергетичного балансу. Наслідками стають падіння продуктивності, жирова інфільтрація печінки та інші метаболічні порушення ранньої лактації.

Кетоз у корів: симптоми

Симптоми кетозу у корів найчастіше починаються зі зниження апетиту та надоїв. Для клінічного контролю звертайте увагу на кілька ознак:

  • корова споживає менше сухої речовини та першою відмовляється від концентратів;
  • знижується молочна продуктивність, тварина худне й стає млявою;
  • кал стає сухішим, наповнення рубця зменшується;
  • за нервової форми з’являються облизування, жування сторонніх предметів, порушення координації, ревіння або агресивність.

Коли кетоз у корови має субклінічний перебіг, зовнішні ознаки слабкі або відсутні. Тварина продовжує їсти й доїтися, однак концентрація кетонів у крові вже підвищена. Такі випадки виявляють вимірюванням BHB.

Причини захворювання

Кетоз корів розвивається тоді, коли витрати енергії на лактацію перевищують її надходження з кормом. Основний період ризику — перехід від сухостою до високої молочної продуктивності після отелення.

На рівні господарства ризик підвищують такі фактори:

  • надмірна вгодованість корів перед отеленням;
  • недостатня енергетична щільність раціону та різка зміна кормів;
  • низьке споживання сухої речовини через переповнені групи, тепловий стрес або недостатній фронт годівлі;
  • післяродові хвороби, що погіршують апетит: метрит, зміщення сичуга та інші патології.

Окремим фактором є силос із високим вмістом масляної кислоти після небажаної клостридіальної ферментації. Такий корм збільшує надходження речовин, з яких організм утворює кетонові тіла.

Кетоз ВРХ у кількох тварин однієї групи вже вказує на потребу переглянути менеджмент перехідного періоду. Для цього аналізують раціон, фактичне споживання корму, кондицію стада та умови утримання до і після отелення.

За походженням практично розрізняють первинний і вторинний кетоз. 

  1. Первинний формується на тлі негативного енергетичного балансу в ранній лактації. 
  2. Вторинний розвивається, коли інше захворювання знижує апетит і споживання корму. 

Для керівника господарства це важлива різниця: у другому випадку корекція енергетичного обміну йде разом із лікуванням основної післяродової патології.

Діагностика кетозу у корів

Найзручніший контроль на фермі — вимірювання β-гідроксибутирату в крові портативним BHB-метром. Стандартним порогом гіперкетонемії вважається BHB ≥1,2 ммоль/л, або приблизно 12,5 мг/дл. У програмах моніторингу корів перевіряють на 3–9-й день лактації.

BHB-метр дає кількісний результат і добре підходить для регулярного контролю крові корів. Для молока та сечі використовують тест-смужки; такі методи переважно дають напівкількісну оцінку. Для молока орієнтиром є близько 100 мкмоль/л кетонових тіл, для сечі — приблизно 15 мг/дл за відповідними тестами. Результат зіставляють із апетитом, надоєм, кондицією та загальним станом тварини.

Клінічний огляд також потрібен для пошуку супутніх післяродових порушень. Одночасно оцінюють рівень глюкози в крові та ознаки метриту, зміщення сичуга, затримання посліду або жирової дистрофії печінки.

Як і чим лікувати кетоз у корів в домашніх умовах

Лікування кетозу у корів спрямоване на відновлення енергетичного балансу, підвищення доступності глюкози та зниження концентрації кетонових тіл. Основним засобом при гіперкетонемії є пероральний пропіленгліколь — попередник глюкози, який у печінці включається в глюконеогенез.

Інструкція, як лікувати кетоз у корів в домашніх умовах, починається з пероральної випойки. Поширений протокол — 300 мл пропіленгліколю на корову один раз на добу протягом 3–5 днів. Робочий ветеринарний діапазон становить 250–400 г кожні 24 години протягом 3–5 днів. Для цього використовують пропіленгліколь відповідної якості.

Базова схема лікування кетозу включає контроль апетиту, споживання води, надоїв і BHB. Одночасно коригують раціон, щоб відновити надходження енергії та вуглеводів.

Відповідь на питання, чим лікувати кетоз у корів при нервовій формі вже включає ветеринарне втручання. Для швидкого підвищення глюкози застосовують 500 мл 50% розчину декстрози внутрішньовенно одноразово. Дія внутрішньовенної глюкози коротка, тому пероральний пропіленгліколь залишається основою курсу.

Препарати для лікування кетозу у складніших випадках включають і вітамін B12. При супутній гіпоглікемії використовують 1,25–5 мг на корову внутрішньом’язово кожні 24 години протягом 3–5 днів. Тварину з різким падінням апетиту, неврологічними ознаками або супутньою післяродовою патологією ведуть разом із ветеринаром.

Чи лікується кетоз? Так. Раннє виявлення та відновлення енергетичного обміну дають добрий результат, а усунення причини негативного енергетичного балансу зменшує кількість повторних випадків у групі.

Способи профілактики кетозу у ВРХ

Профілактика починається з керування кондицією, раціоном і споживанням корму в перехідний період. На рівні господарства основні заходи такі:

  • підтримуйте оптимальну кондицію перед отеленням і стабільне споживання сухої речовини;
  • забезпечуйте постійний доступ до кормового столу, достатній фронт годівлі та комфорт у перехідних групах;
  • після отелення швидко нарощуйте споживання енергії зі стабільною роботою рубця;
  • регулярно перевіряйте BHB у новотільних корів і оцінюйте результат змін у годівлі та менеджменті.

Для ранньої лактації орієнтиром є приблизно 28–30% нейтрально-детергентної клітковини та 38–41% неволокнистих вуглеводів (NFC) у сухій речовині раціону. Конкретний склад балансують під продуктивність, якість кормів і фактичне споживання групи.

У програмах перехідного періоду використовують компоненти для підтримки енергетичного та жирового обміну. Пропіонат кальцію є джерелом пропіонату — попередника глюкози — та кальцію. Кормовий DL-метіонін застосовують як амінокислотну кормову сировину; для дійних корів використовують кормові рішення, що забезпечують надходження метіоніну за рубець.

Ніацин бере участь в енергетичному обміні; у кормових програмах для молочних корів використовують 6–12 г на добу. Як джерело вітаміну PP застосовується нікотинова кислота. Для підтримки обміну жиру в печінці використовують захищений холін; сировиною для таких рішень служить холін хлорид.

У системному контролі важливі вимірювання. Регулярний BHB-скринінг показує зміни до масового падіння продуктивності й дозволяє оцінювати ефективність роботи з перехідною групою.

Менеджеру господарства потрібно контролювати частоту підвищеного BHB, динаміку надоїв, споживання сухої речовини та втрату кондиції після отелення. Якщо одночасно погіршуються кілька показників, проблему слід шукати у роботі всієї перехідної групи. 

Практичні точки контролю — доступність свіжого корму, якість змішування TMR, можливість сортування раціону, фронт годівлі та комфорт місць відпочинку. Так профілактика переходить від реакції на окрему хвору корову до керування ризиком на рівні стада.