Цемент М-400 (Балаклея) 25 кг 2523300000

Застосування цементу Цемент застосовують для кладки цегли, фундаменту і ін. Його використовують для отримання бетону, а його в свою чергу для отримання залізобетону.

Застосування цементу:

Основне застосування цементу реалізується при будівельної кладки різних цегляних блоків. Цемент використовують для отримання бетону, а його як основу для отримання залізобетону. Залізобетон використовують у будівництві житлових будинків та інших галузевих споруд. Залізобетон використовують для будівництва будівель, так як він має особливу міцність, і підтвердженню цьому служить безліч об'єктів по території України із залізобетону.

Цемент, бетон, залізобетон знайшли широке застосування в в будівельному секторі, без яких неможливе будівництво яких або споруд. Цемент займає лідируюче місце в рядах будматеріалів. У будівельній практиці на сьогоднішній день роль цементу вкрай важлива для випуску випуску нових прогресивних матеріалів.

Цемент застосовують для виготовлення монолітного і збірного бетону, залізобетону, азбестоцементних виробів, будівельних розчинів, багатьох інших матеріалів на основі цементу, скріплення окремих сегментів споруд, ізоляції та ін. Споживачам поставки цементу є практично всі сектори промисловості. Цемент, будівельні матеріали, в основі яких був використаний цемент, замінюють при будівництві деревину і багато інших варіанти ізоляції.

Зберігання цементу:

Цемент повинен зберігається окремо в залежності від марки. В упакованому вигляді цемент зберігається закритих ємностях, цемент в упаковці обов'язково зберігати в сухих приміщеннях. Не допускаються вологість в складському приміщенні.

Цемент можна зберігає в мкр (м'яких контейнерах) з поліетилену або пропілену, характер даної упаковки повинен виключити потрапляння вологи в цемент. При зберіганні цементу на відкритому просторі, необхідно забезпечити накриття із плівкових матеріалів для захисту цементу від дощу, при цьому нижній ярус скласти на подвійний або потрійний ряд піддонів.

Виготовлення цементу:

При подрібненні до продуктів спікання робляться дозовані добавки гіпсу, шлаку, піску і інших компонентів відповідно до технологічних умов, що дозволяє отримувати цемент із самими різними властивостями, в залежності від споживчого попиту. Цемент не є природним матеріалом. Виготовлення цементу - процес дорогий і енергоємний, проте результат вартий того - на виході отримують один з найпопулярніших будівельних матеріалів, який використовується як самостійно, так і в якості становить компонента інших будівельних матеріалів (наприклад, бетону та залізобетону). Цементні заводи, як правило, знаходяться відразу ж на місці видобутку сировинних матеріалів для виробництва цементу.

Виробництво цементу включає два ступені: перша - отримання клінкеру, друга - доведення клінкеру до порошкоподібного стану з додаванням до нього гіпсу або інших добавок. Перший етап найдорожчий, саме на нього припадає 70% собівартості цементу. А відбувається це наступним чином: перша стадія - це видобуток сировинних матеріалів. Розробка вапнякових родовищ ведеться зазвичай знесенням, т. Е. частина гори «зносять вниз», відкриваючи тим самим шар жовтувато-зеленого вапняку, який використовується для виробництва цементу. Цей шар знаходиться, як правило, на глибині до 10 м (до цієї глибини він зустрічається чотири рази), і по товщині досягає 0,7 м. Потім цей матеріал відправляється по транспортеру на подрібнення до шматків рівних 10 см в діаметрі. Після цього вапняк підсушується, і йде процес помелу і змішування його з іншими компонентами. Далі ця сировинна суміш піддається випалу. Так отримують клінкер. Друга стадія теж складається з декількох етапів. Це: дроблення клінкеру, сушка мінеральних добавок, дроблення гіпсового каменю, помел клінкеру спільно з гіпсом і активними мінеральними добавками. Однак треба враховувати, що сировинний матеріал не буває завжди однаковим, та й фізико-технічні характеристики (такі як міцність, вологість і т. д.) у сировини різні. Тому для кожного виду сировини був розроблений свій спосіб виробництва. До того ж це допомагає забезпечити хороший однорідний помел і повне перемішування компонентів. У цементній промисловості використовують три способи виробництва, в основі яких лежать різні технологічні прийоми підготовки сировинного матеріалу: мокрий, сухий і комбінований.

Мокрий спосіб виробництва цементу використовують при виготовленні цементу з крейди ( карбонатний компонент), глини (силікатна компонент) і залізовмісних добавок (конверторний шлам, залізистий продукт, піритні недогарки). Вологість глини при цьому не повинна перевищувати 20%, а вологість крейди - 29%. Мокрим цей спосіб названий тому, що подрібнення сировинної суміші проводиться у водному середовищі, на виході виходить шихта у вигляді водної суспензії - шламу вологістю 30 - 50%. Далі шлам надходить в піч для випалу, діаметр якої досягає 7 м, а довжина - 200 м і більше. При випалюванні з сировини виділяються вуглекислоти. Після цього кульки-клінкери, які утворюються на виході з печі, розтирають у тонкий порошок, який і є цементом.

Сухий спосіб полягає в тому, що сировинні матеріали перед помелом або в його процесі висушуються. І сировинна шихта виходить у вигляді тонкоизмельченного сухого порошку.

Комбінований спосіб виробництва цементу , як вже випливає з назви, припускає використання і сухого і мокрого способу. Комбінований спосіб має два різновиди. Перша передбачає, що сировинну суміш готують по мокрому способу у вигляді шламу, потім її зневоднюють на фільтрах до вологості 16 - 18% і відправляють в печі для випалення у вигляді напівсухий маси. Другий варіант приготування є прямо протилежним першому: спочатку використовують сухий спосіб для виготовлення сировинної суміші, а потім, додаючи 10 -14% води, гранулюють, розмір гранул складає 10 - 15 мм і подають на випал.