Сірчана кислота soda.kiev.ua

Сірчана кислота, формула якої H2SO4 – сильнодіюча речовина з ряду неорганічних кислот із яскраво вираженими хімічними властивостями, які характерні для цього класу. У чистому вигляді це рідина, слабко олійна на вигляд, але прозора, без відтінку або яскравого аромату.

Властивості сірчаної кислоти

Ступінь фізичної щільності сірчаної кислоти такий, що якщо взяти її і воду в рівному об'ємі, то маса кислоти буде майже у 2 рази більшою. Зазначимо, що сірчана кислота чудово змішується з водою – у процесі утворюються гідрати, а в навколишнє середовище виділяється невелика кількість тепла.

Сірчана кислота вступає також у хімічну реакцію з усіма видами активних металів – вона завжди супроводжується виділенням водню, цей елемент заміщується атомами металів. У результаті ми отримуємо солі металів, які називаються сульфатами. Не може взаємодіяти сірчана кислота тільки з благородними металами – платиною, золотом, сріблом, танталом, рутенієм та іридієм.

Якщо взяти реакцію взаємодії сірчаної кислоти з органічними хімікатами – вона у процесі відокремлює від них воду, і залишає вуглець у вигляді чорного вугілля. Визуально подібна хімічна взаємодія виглядає, як обуглювання верхнього шару будь-яких предметів органiчного походження – нiбито пiдпалюється цукор, тканина, деревина і т. д. Аналогiчний ефект сiрчана кислота має і на людину – її слизовi оболонки та шкiрнi покрови.

Бiльше того, через високий рiвень їдкостi сiрчана кислота ще й небезпечна своïми парами. Вони здатнi вразити навiть слизовi оболонки дихальних шляхiв і спричинити ряд серйозних захворювань. Тому потрiбно дотримуватися заходiв безпеки, щоб виключити взаємодiю з хімікатом.

Де застосовується сірчана кислота?

У технічних цілях її використовують і в концентрованому, і в розведеному вигляді. Наприклад, для:

  • синтезу складних ефірів;
  • отримання етанолу на основі етилену;
  • у реакціях, пов'язаних з фільтрацією та дистиляцією води.

Сірчана кислота застосовується у процесі виготовлення волокнистих матеріалів синтетичного походження, вибухових речовин, петард і феєрверків, лакофарбової продукції. У харчовій промисловості хімікат використовується як емульгуюча домішка, вiдома пiд абревiатурою Е513. Також сiрчанiй кислотi знайшлося застосування у:

  • процесi виробництва синтетичних мийних засобiв;
  • добувнiй галузi – при збагаченнi руд, якi мiстять у собi рiдкiснi хімічні елементи у виглядi iридiю, урану, цирконiю;
  • текстильнiй галузi;
  • нафтопереробцi;
  • металообробцi;
  • шкiряному дiлi.

Використовується сірчана кислота як електроліт у процесі синтезу мінеральних солей і кислот, в акумуляторах, що містять свинець.

Але в Україні найбільша кількість сірчаної кислоти, що виробляється, використовується для виготовлення мінеральних добрив. Тому більшість хімічних підприємств, які її виробляють на продаж, будуються поруч із заводами, де й виробляють різні варіації мінеральних добрив з використанням сірчаної кислоти.

Процес синтезу сірчаної кислоти

Сучасна хімічна індустрія для одержання цієї речовини у промислових масштабах використовує контактний метод, суть якого полягає в окисленні діоксиду сірки. Ця речовина має вигляд прозорого газу із дуже різким ароматом. В результаті цієї реакції окислення й утворюється сірчаний ангідрид, або триоксид сірки – летюча безбарвна рідина з сильним запахом, який збиває дихання. На наступному етапі хімічної реакції сірчаний ангідрид вступає в реакцію взаємодії з водою, результатом якої стає отримання сірчаної кислоти.

Крім контактного методу синтезу, є ще баштовий спосіб отримання хімічної сполуки. І полягає він в окисленні діоксиду сірки за допомогою діоксиду азоту та води. І тут сірчана кислота виступає лише побічним продуктом хімічного взаємодії, та її концентрація дорівнює 75%.

Можна отримати сірчану кислоту за допомогою реакції взаємодії сірководню із сульфатами різних металів. У цьому процесі атоми металів витісняються, а їх місце займає водень.